​ГОЛУБИ – БОЖІ ПТАХИ!

Прилітали голуби уночі – крильми розбудили…

Насипала їм крихіток – їсти не хотіли…

Лопотіли їх крилечка – наче щось творили…

Стукотіли їх сердечка – повні добра, сили…

Туркотіли їхні душі – молилися, певне…

Голуби – то Божі птахи! – не тривожать даремне…

-Та як маю зрозуміти ваш візит, пташата?

-Ми принесли тобі звістку і… снігу багато: глянь, білесенькі сніжиночки із небес летять, несучи з собою радість й чисту благодать…

-Я б побачила все зранку – біленьку красу, а тепер, натхненна вами, уже не засну…

Усамітнилась в куточку – читала Псалми, а голуби до віконця билися грудьми й туркотіли розповідали щось швиденько чимдуж…

Почала я молитися за загиблі душі – ті, що край свій боронили й загинули не в пору, і ті, що пішли до Бога від голоду й мору…

Оживали картиночки миттєві – болючі: як від людей відбирають харчі, як їх мучать-розпинають в катівнях тюремних і тримають у льохах вологих та темних; везуть у вагонах товарних в снігові сибіри; тіла мертві і півмертві скидають до фіри; як нелюди злоте збіжжя між коней кидають, а довкола люди мліють, з голоду вмирають…

…Прочитала всі Псалми.

Стишилося…

Зранку побачила візерунок крізь білу фіранку – в крапелинках, що на шибці пташки залишили, розгледіла я Голуба, що розправив крила; біля нього поруч – Ангел, як Небес привіт…

…У сльозинках, що збігали, затремтів мій Світ, миттю вікно відчинила – холод хай спасе…

Впала на руку пір’їнка…

Дякую Богу за ВСЕ!!!

Марія Баліцька, м.Тернопіль

27.11.2015 р.Б.


Комментариев нет