СПОКІЙ ЗИМОВОГО САДУ

Зимовий сад спить у тишині…

Стоять дерева в задумі спокою…

Привітне сонце сяє у вишині поміж хмарин привітного розвою…

Ходжу тихенько – щоб не розбудить ні стукотом, ні словом тишу саду…

Хай мій садочок солодко поспить й прокинеться весною – прийду радо в його розквітло-радісний розмай…

Тож спи, садочку мійродинний, баю-бай…

Такий компактний, дружній, невеличкий…

Он видно на снігу сліди лисички – приходила у мій куточок раю…

У садку я часом зайчика стрічаю…

А ще під хмизом мешкає їжак…

А у шпаківні, що полишив шпак, вселилась прудка вивірка руденька…

У сад родинний завжди йду раденько й готуюся до стрітення весь час – дива природи завжди поміж нас!

Марія Баліцька, м.Тернопіль

12.01.2016 р.Б.


Комментариев нет