МЕНІ УСМІХНУЛАСЯ НЕБА БЛАКИТЬ

Небо блакиттю всміхнулось мені – Ангел віконце відкрив у вишині і заясніла просвітлена даль, знявши туману химерну вуаль…

Ясна блакить так втішає мене, як золоте сонечко осяйне – його не видно, та добре знаю: понад хмаринками ярило сяє!

Вітер на поміч прибіг мені – зібрав всі хмаринки туманні сумні і відігнав, мов отару овець, аж за Говерлу…

Смутку кінець.

Радість серденько моє веселить – мені усміхнулася неба блакить.

Марія Баліцька, м.Тернопіль

27. 01. .2016 р.Б.


Комментариев нет